Посуха 2025 року стала одним із найсерйозніших кліматичних викликів для українського агросектору за останнє десятиліття. Найбільше постраждали степові та лісостепові зони, де концентрація площ під соняшником традиційно найвища. Через відсутність вологи під час цвітіння та наливу зерна, урожай соняшнику різко знизився.

За оцінками АПК-Інформ, валовий збір складе лише 13,6–13,7 млн тонн, що нижче очікувань і лише трохи перевищує показники минулого року. Згідно з прогнозом ASAP Agri, через спекотний липень та аномальну нестачу опадів, продуктивність значно впала, особливо у Дніпропетровській, Запорізькій та Миколаївській областях.

Регіональний розподіл врожайності:

Регіон	Умови	Очікувана врожайність (т/га)
Південь та Схід	Катастрофічна посуха, відсутність зрошення	< 1,0–1,5 (деякі навіть 0,2–0,5)
Центр	Дефіцит опадів, але часткове збереження вологи	≈ 1,2–1,8
Північ	Помірні умови, локальні дощі	≈ 1,5–2,0
Захід	Найкращі умови, вологіші ґрунти	2,0 і вище

Таблиця показує, що посуха 2025 року найсильніше вдарила по південних областях, тоді як захід і північ частково компенсують загальні втрати.

Причини посухи та їх вплив на продуктивність

Аномалії почалися ще з безсніжної та сухої зими, коли запаси води в ґрунті не поповнилися. У травні-червні ситуацію ускладнили хвилі спеки до +38 °C у південних регіонах, які збіглися з періодом цвітіння соняшнику. Це призвело до стерильності пилку та неповноцінного запилення.

У Херсонській області чимало фермерів відмовилися від збору врожаю, бо частина полів вигоріла. Втрата зрошення після руйнування Каховської ГЕС стала фактором, що зробив регіон найбільш вразливим. У Дніпропетровській області рівень вологи в метровому шарі ґрунту впав нижче 160 мм, що зумовило врожайність на рівні лише 0,8–1,0 т/га.

Натомість у Вінницькій та Хмельницькій областях ситуація краща: локальні дощі у липні врятували частину посівів, і фермери очікують врожайність на рівні 2,2–2,5 т/га. Це ще раз підтверджує, що посуха 2025 України має неоднорідний вплив і залежить від мікрокліматичних умов.

Заходи аграріїв: адаптація до посухи

Фермери шукають рішення, аби мінімізувати втрати:

• Використання стійких до посухи гібридів соняшнику, адаптованих до дефіциту вологи.
• Перехід на озимі культури як більш надійний варіант для збереження врожайності.
• Впровадження мінімального або нульового обробітку ґрунту для накопичення вологи.
• Локальні спроби систем крапельного зрошення, навіть на невеликих площах, що показали підвищення врожайності на 25–30%.
• Використання біостимуляторів для зменшення стресу рослин у критичні фази.

Ці заходи не повністю компенсують втрати, але формують основу для стратегії виживання в умовах кліматичних змін.

Економічний контекст: ціни, експорт, глобальні тренди

Падіння врожайності автоматично вплинуло на ринок. Уже в серпні закупівельні ціни на насіння соняшнику піднялися на 10–12%, що стало наслідком дефіциту сировини для переробників.

За словами Міністра аграрної політики Віталія Коваля, валовий збір може скласти 11,5 млн тонн, що на 5% менше, ніж торік. Це означає ризик скорочення обсягів експорту олії. Водночас світовий попит на продукт зростає, і міжнародні компанії прогнозують підвищення котирувань на соняшникову олію вже з вересня.

Аналітики IGC зазначають, що глобальне виробництво насіння соняшнику зросте до 56,6 млн тонн, але саме український фактор залишиться визначальним для цін у Чорноморському регіоні.

Ключові орієнтири для агросектору

Підбиваючи підсумки, можна виокремити кілька важливих моментів, що формують картину впливу посухи та напрямки подальшої роботи аграріїв:

• Посуха 2025 України стала викликом національного масштабу: урожайність соняшнику знизилася в середньому на 15–20%, а в окремих регіонах — у кілька разів.
• Найбільші втрати понесли південні та східні області, тоді як північ і захід частково компенсують негатив.
• Стійкі гібриди, інноваційні методи обробітку ґрунту та розвиток зрошення — це ключові інструменти для адаптації.
• Попри зниження внутрішнього виробництва, урожай соняшнику залишатиметься головним фактором для експорту та валютних надходжень у 2025–2026 маркетинговому році.

Таким чином, аграрному сектору необхідно шукати баланс між короткостроковими заходами з мінімізації втрат і довгостроковою стратегією адаптації до змін клімату, щоб зберегти позиції України на світовому ринку олійних культур.